ЕПІГАФ:

"... Всякий раз, когда я открываю мемуары великих стратегов, когда перед мысленным взором проносятся взрывы, бронированные танковые армады, торпедные атаки, надсадный визг пикирующих штурмовиков,- всякий раз меня преследует этот неотступный вопрос: а если бы Волоколамское шоссе защищали не 28 панфиловцев, а , скажем, 33?! Никогда не поверю, что в ближайшей деревне нельзя было найти 5, слоняющихся без дела мужиков..."
Пикша "Это было, было..." 1981, Барвинок, Детиздат.

"... Лесник Михеич встал с кровати, выглянул в окно и увидел на опушке Задою - это, наверное, первые заморозки выгнали из леса носатого."
Пикша "Воспоминания и размышления" Т.1. М. Политиздат 1989

В бомбоубежище притащили инженера Брязгина. Он отбивался двумя чемоданами.
- Ничего не могу сделать, товарищ!- говорил распорядитель. -Маневры! Вы попали в отравленную зону.
- Но ведь я ехал на извозчике - кипятился Дмитрий.- На из-воз-чи-ке. Я спешу на поезд в Ильичевск...в интересах службы.
- Товарищ, будьте сознательны!
- Почему же я должен быть сознательным, если я ехал на извозчике! - негодовал Дмитрий.

ДІЯ ПЕРША:

Підземний бункер гуртожитку 2, кімната 14. Кіся нервово ходить по хаті. Галік Ісакович Артемчук наливає гарячий чай в грязну кружку і починає розмішувати цукор.
Кіся: Галік! Нє тарахтітє так громко, у мєня голова кругом ідьот.
Галік (сьорбає з чашки ): Давaйтє лучше пєрєйдьом к дєлу (знову сьорбає, причмокуючи беззубим ротом).
Кіся: Вот, дєржітє...(дістає із задньої кишені мятий аркуш паперу і протягує Галіку ). Сєгодня прішло. Я даже нє успєл прачітать (відводить погляд і заливається румянцем ).
Галік: Тааак. Щас пасмотрім.( розгортає аркуш і близоруко вдивляється в написане. Читає уголос).
Ректору КДЛУ Артемчуку Г.І.
Довідка
директора космодрома Байконур.
Прошу відрядити студента факультету англійської мови, групи 501 Кислого Сергія Юрійовича до Семіпалатінська терміном у 3 дні для польоту у космос. Карти і план польоту додаються.
(Галік роняє записку, по його щоці катиться сльоза).
Галік: Синок. А я і нє замєтіл, как ти повзрослєл.
Кіся: Нє надо, папа, а то я тоже заплачу (дістає з заднього карману грязний носовий платок і витирає соплі рукавом) .
Галік: Нєт! Нікуда тєбя нє пущу! І ти мєня будєш слушаться!( хапає обома руками гантелю і пробує відірвати її від полу.
(Хвилину чути кряхтіння та нерозборчиві матюки).
Кіся: Нє надо, папа ( без видимих зусиль ліднімає гантелю однією рукою і швиряє її через шкаф у відкриті двері).
Галік: Всьо равно нє пущу( бере нуньчаки, пробує ними крутити, але вони вириваються і вилітають у хвіртку).
Кіся: Папа, только нє трогайтє грушу, ето всьо , што у мєня осталось. Лучше скушайтє огурєц.( запускає руку у трьохлітрову банку і дістає огірок).
Галік: Дай сюда, мальчішка...( вириває у Кісі банку з маринованими огірками. Бере банку в праву руку, в лівій звідкись зявляється бутилка "Столічної". Галік по черзі прихльобує то з банки, то з бутилки.)

Завіса.

ДІЯ ДРУГА:

КІМНАТА 52. Нікого, тільки на ліжку лежить щось, накрите ковдрою. З-під ковдри тирчить величезний ніс з одного боку і два великих пальця ніг з другого. Чути стук у двері, після якого у двері ввалюється Кіся, тримаючи обидві руки так, ніби в них знаходиться пістолет. Підходить до накритого тіла і робить уявний постріл. Після чого бере пласмасову бутилку з водою і залпом її випиває. Пальці та ніс з-під ковдри ніяк на це не реагують.
Кіся: Ану вставай, пєнтюх лопоухій, мєдуза бєзвольная, слізняк бєсхрєбєтний! Я кому сказал? Ето я тєбє, романтік ізнєженний! ( іздєватєльськім тоном). Ану быстро, жопа лопоухая! Нє, ну, Піха, ти мужик ілі баба? (Тут він помічає, що в руці у нього пуста бутилка, хвилину здивовано на неї дивиться і ставить на стіл). Так! Я же сказал: подйом! Шо такоє? Я нє понял, ти нє встайош?!! Ну, тєм хуже для тєбя! ( Після цих слів величезний ніс та пальці ніг повністю скриваються під ковдрою. Лунає ритмічний храп.)
Кіся: Да. Думаю, ето бєсполєзно. Пойду лучше покурякаю. Шо за общага... Нєкаво загнать в лагічєскій тупік. ( Розвертається і виходить за двері, взявши по дорозі повну бутилку з водою)

Завіса.

ДІЯ ТРЕТЯ:

КІМНАТА 62. Нікого. Тільки зпід Алікового ліжка стирчить жопа Задої. Через хвилину зявляється досі скрита кроваттю верхня частина тіла. В кожній руці Задоя тримає по яйцю.
Задоя : Нам на ужин будіт. Сєйчас єщо Алік картошкі нажаріт.
Несподівано чути важкий удар в двері, ніби хтось вдарив ногою. Задоя жахається, ховає яйця в труси, падає в крісло, хапає першу ліпшу книжку, якою виявляється "Жізнь та творчество Муссоліні", і робить вигляд, що щось записує олівцем на полях. Удар в двері повторюється. На цей раз двері відчиняються і слідом залітає Кіся. На голові в нього червона кепка, в кожній руці він тримає по пласмасовій бутилці з водою, волоси на грудях вибриті у формі буддистського знаку "Єдінство і борьба протівоположностєй".
Кіся: Шо,сука, нє ждал?! (робить великий ковток з однієї з бутилок). Нєбось і в штани надєлал ? (Задоя обіженно пукає ротом)
Задоя : Я же для нас стараюсь. Кушать же шо-то нада...(запускає руку в труси і дістає яйця)
Кіся: Нє понял! (прихльобує з бутилки)
Задоя : Ой, тьфу, пєрєпутал! ( знову запускає руку в труси і дістає курячі яйця)
Кіся: Аааа! (Прихльобує з другої бутилки)
Відкриваються двері. Заходить Алік, в правій руці у нього велика сковорідка зі смаженою картоплею.
Кіся: А вот і Ослік, ой, тьфу, Алік! Слухай, Задоіч, а вєдь Алік наш - нє тюлєнь! (прихльобує одночасно з двох бутилок)
Алік:(обіженно) Ето пачему?
Кіся: Патаму шо у тюлєня в усах 40 000 нєрвних окончаній, а у Аліка - ні однаво...(допиває воду і здивовано дивиться на пусті бутилки)
Задоя нервово хіхікає, прикривши обличчя книгою. Алік тим часом ставить сковородку на шкаф.
Кіся: Слухай, Задоіч, а вєдь Алік наш пожрать нє дурак!
Алік (залазячи на стіл): Но только пожрать! (починає накривати сковородку старими газетами, досками та грязними тряпками )
Задоя (к зрітєлю): Вот ето ідіот. Думаєт, шо ми нє найдьом.
Алік злазить зі стула. Уважно дивиться, чи добре він сховав картоплю.
Алік(к зрітєлю): Пайду стрєльну хлєба.(виходить за двері)
Задоя вскакує, скидає лахміття, ставить сковорідку на стіл. Дає одне яйце Кісі. Вони випивають їх і починають запихатись картоплею. Чути тільки чавкіт. Кругом летять краплі жиру, слюна та шлунковий сік.

Завіса.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА:

КІМНАТА 52. Біля дзеркала стоїть Пікша, заклопотано копирсаючись у своїй бороді, і прислухається до криків назовні. У коридорі чутно скажений регіт Аліка. За стіною чутна брутальна лайка та погрози Льохи Космонавта Папуші Баніфатичу. На підвіконні біля туалету ніжно цілується двійко закоханих... Дмитрик і Шурик. Прямо біля двері базікають п"яні Біджо та Марусенко.
Пікша: Вот, чьорт. Нєвазможна сасрєдоточітца. (Цинічно спльовує на підлогу. Нервово ходить по хаті, жбурляючи ногами різні речі, погрожуючи кулаком уявним ворогам і декламуючи фальцетом поему Пушкіна "Євгеній Онєгін")
Мой дядя самых честных правил (Б"є з розмаху по столу. Стаканчик з олівцями підскакує і падає на підлогу) Когда не в шутку занемог, (відкриває двері своєї кімнати) Он уважать себя заставил!!! (кричить в обличча розгублено кліпаючому очами Біджу) Па-нятна?!
Андрон Марусенко: Пікшуля! (благаючим тоном, одночасно намагається прикрити блідого Біджа своєю пузякою) Только нє по почках! Он хворал намєдні.
Пікша:(заспокоюючись) Ну так а чьо ета сапля у мєня пад двєрямі вякаєт?! (Раптом, ніби щось пригадавши, відштовхує Андрона і хапає Біджа за барки)
- А єщьо раз прівєдьош сваіх архаровцев, і шльом нє поможет. Хакєіст сраний! (грюкає дверрю своєї кімнати).
(У своїй кімнаті, пестливо поглажуючи свою бороду) А тєпєрь можна і за францускій. (посміхається неприємною посмішкою)

Завіса.

ДІЯ П'ЯТА:

КІМНАТА 52. Пікша сидить на кроваті, тримаючи в руках кастета. Відкриваються двері, заходять в обнімку Кіся і Задоя. Кіся в шортах та зелених кедах, Задоя в червоній кепці та з побритим торсом. Пікша піднімає на них важкий погляд.
Пікша: Ето шо у вас? Маскарад? (цинічно спльовує на підлогу)
Кіся, Задоя: Прівєт же ж, друг! Дружище ти наш, зємєля! Пойдьом повєсєлімся... (обоє цинічно посміхаються)
Пікша: Нє, нє магу. Надо францускій учіть. Ва-аще, я занят!!! Шо, нє відно? (цинічно спльовує на підручник французької мови)
Кіся, Задоя: Піха! Так ми ж друзья твої, ти шо нас нє узнайош?
Пікша: Молча-ать!! Я вам щас пакажу! Ходят тут всякіє. (цинічно прищурює око, натягує кастета і ривком зпригує з кроваті) Щас ви у мєня папляшетє! (підбігає до цієї веселої парочки, свірєпо вращаючи очима)
Пікша:(уткнувшись своїм носом у ніс Задої) Ти хто такой? Фамілія, размєр сапог?!
Задоя : (по привичці стає струнко і віддає честь) Нє магу знать, Ваше благ-родіє!
Пікша: Ладна! Вольна, салдат! (до Кісі) А вас, поручік, я гдє-то відєл...
Кіся: Дак ми ж с вамі, Піхаіл Піхаілич, давєча служилі вмєстє, в однєм і тєм полкє. Да-с. Помнітся і п'янствовалі нє раз.
Пікша: Шо, правда? (з сумнівом вдивляється у Кісіні очі) (до Задої, граючи перед його носом кастетом) А скажитє, мілєйший, много лі в городє НАШИХ?!
Задоя : (стає струнко, віддає честь) Нє магу знать, ваше благ-родіє!
Пікша: (трохи був заспокоївшийся, знову піднімає руку з кастетом) Ти каво хочєш абмануть?! Ти, тилавая криса, мєня, баєвого гєнєрала?! Так, вибірай, в карцер ілі в рило?(цинічно спльовує)
Задоя : (хлюпаючи носом) Карцер.
Пікша: (з цинічною посмішкою) Шо, сука, за свой хобот баішся?! А шо ти запойош, кагда заговоріт артілєрія?! А?(замахується кастетом)
(Раптом роздається стук у двері. Заходить Свєтка.)
Свєтка: О, мальчішкі, а я там крюшончіка наваріла. Хатітє папробовать? (цинічно спльовує на підлогу)
Пікша: (до Свєтки) Смірр-на! Совсєм тут всє распоясалісь! Ладна, я вам устрою! Вам павєзло, что у мєня дєла!
(разочарованно опускає руку з кастетом, виходить за двері і стройовим шагом крокує по коридору. Ногою вибиває двері Льохи-Космонавта і заходить до нього в кімнату. Льоха сидить у кріслі, вимакуючи шматком хліба із сковорвдки залишки картоплі.)
Льоха-Космонавт: О! Хто к нам пажалавал! Захадітє, прафєсор! (цинічно спльовує в сковорідку)
Пікша: Чі-і-во? Какой я тєбє прафєсор, мразь?! Ти, тиловая криса, мнє -боєвому гєнєралу?! Да я тєбя под трібунал, по закону воєнного врємєні... (підходить до Льохи, робить обманний фінт лівою, а правою проводить блискавичний аперкот. Нижня щелепа Льохи іздає нерпиємний хрускіт при зустрічі з кастетом. Льоха разом з кріслом підлітає у повітря.)
Пікша:(з цинічной усмішкою) Ну вот і парядок! (він ніколи не любив діставати свій кастет просто так)
Виходить у коридор. По коридору в обнімку ідуть Шурік і Дмитрик, цинічно спльовуючи один на одного. За ними плентається п'яна Лукашка і цинічно ікає. Мимо проходять Жопастіки, цинічно вихляючи стегнами. На порозі 52-ї залицяються один до одного Кіся, Задоя, Свєтка і Марінка, цинічно прихльобуючи крюшончік.
Пікша:(дивлячись на цю мирну картину) Красата-то какая!!! Тудить тваю налєво к тєтєрє-ятєрє!!! (раптом настає тиша. Всі замовкають і повертаються до Пікши. По щоці його катиться сльоза. Нємая сцена. Всі разом цинічно спльовують на підлогу.)

Завіса.

ДІЯ ШОСТА:

КІМНАТА 60. У кімнаті панує безладдя. Усі речі розкидані на підлозі. Зверху на них накидано книжок з книжкових полиць, одна з яких тримається на одному цвяху. У повітрі кружляє пірря і смердить якимось гімном. Посеред кімнати на стільці стоїть Рома Каплан і, безпорадно схлипуючи, намагається причепити мотузку до цвяха, вбитого у стелю. У кімнату входить Рома Лісняк.
Лісняк: Ромка!!! Шо такоє?!
Каплан (схлипуючи): Кислий з Зодойой приходили.
Лісняк (помітивши на стіні зроблений кровю напис 'NO LIMIT', торкається його польцем і куштує на смак): Твая?
Каплан: Угу (починає тихенько плакати)
Лісняк (підходить до Каплана, кладе його голову собі на коліна, пестливо гладить його вуха): Ромка, нє плач, ми ім єщо покажем.
Каплан (зриваючись на ноги, гнівно розмахує кулаком у напрямку 62-ї кімнати) : Падлюки! Ну нічо, от накачаюсь! (хапає гирю і починає робити якусь чудернацьку вправу, яку він називає Добрий Ранок. Лісняк здивовано відкриває рота, по якому його ненавмисно б"є гирею Каплан) Крики, матюки.

Завіса.

ДІЯ СЬОМА:

Акт перший.

Шурик та Дмитрик, прикривши свої проміжності рушниками, спарінгують у безлюдному холі.
Шурик (б"є Дмитрика в обличчя. Чутно хрускіт кісток): Вот, відіш, відіш! В етом суть сумо. Ти двігаєш жопой влєво, а сам ідєш вправо. То єсть жопа-то на мєстє, но раз ти ідьош вправо, то ето всьо равно, што жопа ідущая влєво. Ну, то єсть, я хотєл сказать...(помічає, що від удару зламалася не щелепа Дмитрика, а його власна рука) Корочє, пофіг. (знервовано б"є Дмитрика в обличчя. Чутно хрускіт кісток.)

Акт другий.

У коридорі стоїть пяний галасуючий натовп, збуджений чеканням видовиська, яке зараз почнеться. Чутні вигуки окремих глядачів, які чекають початку чемпіонату з сумо.
Діма: На гада, на гада, ставлю на гада. Єслі гад нє сможет, (цинічно ікає) ніхто нє сможет.
Свєтка: (з блиском фанатизма в очах) Хачу рєбйонка ат чємпіона!!! У-у!!!
Юрік:(з грузинським акцентом) Хо-чіш - буу-діт!
У передньому ряду стоїть Алік. Кіся з Задойой стають за ним, розгортають і піднімають плакат з написом Алік -підарас! Дивляться один на одного з виглядом людей, які мають робити важку роботу в той час, коли усі розважаються.
Кіся: Ну шо, началі?!
Задоя :(переводить дихання) Трі-чєтирє!
Кіся, Задоя: (гортанно кричать) Алік-підарас!
Алік густо червоніє та зникає в натовпі. Чутні неприємні звуки блювання.
Лукашка(супроводжує його скептичним поглядом і , повернувшись до Штірліца, коментує): Das ist uneingeschrenkter U-Boot Krieg! Дас іст унайнгєшренктер у-бот крік! (строчка перекладу внизу кадра)
Штірліц: (цідить крізь зуби) Ja, ja. Der Tisch. Wunderbar. Я, я. Дєр тиш. Вундербар.(строчка перекладу) (важким поглядом дивиться вслід Аліку). Verschiedene schmutzig Stibleten! Tphu! Фєршидене шмутціх штіблєтен! Тпху!(строчка перекладу) (спльовує на підлогу, розтирає соплю підошвою важкого армійського чобота, і, дихнувши на свастіку фуражки, полірує її носовою хусткою)
Надя та Ліна стоять біля плакату 'Сумо - норма жизні!' у кружевних сукнях з парасольками і ведуть светськую бесєду.
Надя: (елегантно встромляє собі в ніздрі два пальця) Фу, как дуд сбєрдід -брямо как в бараже на зодє. (строчка перекладу внизу кадра)
Ліна:(жеманно) Ти права, душечка. Пайду-ка пакурякаю. (дістає з кишені в'язаний кісєт з махоркою, вправно скручує 'коз'ю ножку' і закурює)
Раптом галас зникає. Усі насторожено дивляться на Піночета, яка виходить на центр хола у бікіні з написом 'Happy erection!'. Мовчки вдаривши у себе над головою двома сковорідками, вона зникає. Бій почався.

Завіса.

ДІЯ ВОСЬМА:

КІМНАТА 62. Весняний ранок. Кіся, сидячи у позі лотоса, меланхолійно медітує, втупившись у гойдаючийся зелений кед, який повісила дбайлива Пікшина рука. На сусідній кроваті, поклавши долні на солодко хропучі геніталії, спить Задоя. На обличчі, захищаючи його від весняних паморозків, лежить стара газета, покладена дбайливою Пікшиною рукою.На тумбочці, приклеєний тією ж рукою, красується пошкрябаний цвяхом портрет Муссоліні. На сусідньому ліжці, поволі рухаючи вусами уві сні, спить Алік. Його ковдра покрита хлібними крихтами, лушпайками з картоплі та соняшника, консервними бляшанками, які поклапи дбайливі руки Задої та Кісі. Цю тихеньку іділію нарушає лише джужання мух у відкритій Аліковій пащі та Задоя, який час від часу пукає ротом уві сні. Раптом двері тихенько відкриваються і, виставивши вперед руки, безшумною похіддю заходить Пікша і потихеньку з садистьською посмішкою прямує до Задоїного ліжка. Проходячи мимо Аліка, він ненавмисно хвицяє його коліном по морді. З гуркотом Алікова нижня щелепа закривається. Половина мух з перепуганим джиджанням встигає вилетіти з рота, інша половина безпорадно джиджить внутрі. Чутно гучний ковток. Джужання замовкає. Почувши все це, Задоя стривожено пукає ротом уві сні і перевертається на другий бік. Пікша заклякає на місці, потім підходить до Задої і починає з ентузіазмом дьоргати його за плече. Голова Задої кілька разів бється об бильце ліжка. Задоя стривожено пукає ротом уві сні.
Пікша: Другг! Вставай-же, дру-гг! Ти што, нє узнайош мєня, другг!? Ето ж я, Пікша, твой другг! (повернувшись до Кісі, імітує жіночу міміку та жести і, перекривляючи когось, каже псевдожіночим голосом) В паслєднєє врємя тєбя падозрітєльно часта сталі називать другом. О-о-о!(серйознішає) Вбивав би!
Раптом помічає, що Алік вже прокинувся і, струсивши з ковдри консервні бляшанки, читає якусь книжку.
- О, Алік, тьфу ти, Ослік! Шо чітаєш?
- Да так, парнушку далі пачітать.
(на обкладинці надпис - Джон Нейман. Теория позиционных игр.)

Завіса.

ДІЯ ДЕВ"ЯТА:

Перша година опівночі. На коридорі сидить Фонд, тренькає на гітарі та горланить на всю глотку.
Фонд: Как часта віжу я сон-н-н , мой удівітєльний сон-н-н, в катором Задоя с Пікшей танцуют вальс Бастон-н-н…!!!
В кімнаті 52 чути якусь нєздаровую вазню та якісь вигуки.
Голос Пікши: Сука! Я щас урекаю етава гандона! Задоя! Гдє мая бейсбольная біта? Ща я етава гада в бараній рог скручу, рукі-ногі повырываю, кровью будет умываться!!!
Голос Задої (із кімнати 51): Сєрйожа! Оставь ету мразь мнє! Я - самбіст! Я дрался с легендарным Эйсі-Дісі! А Ганз-н-Роуза вобщє положіл в пєрвом раундє !
Голос Фонда: В катором Задоя с Пікшей танцуют вальс Бастон-н!
Голос Пікши: Блін ! Да заткньот єму кто-то глотку ілі нєт?! Задоя! Мнє долго ждать?
Голос Задої (запопадливо): Пікшуля! Щас всьо будєт в лучшем відє! Ты только нє волнуйся!
Пікша (псіхує): Да ідьом уже, нєврастєнік задрипаний!!! (витаскує Задою з 51 кімнати і дає йому потиличника) Ідьом!
Ідуть по коридору, свірєпо дивлячись на одиноку фігуру Фонда на другому кінці .
Задоя : Ты глянь, якой у нєво лобєшнік. На такоє дєло обрєз надо было брать, а нє твою палочку…
Пікша(нєрвно крутить бєйсбольной бітой): Так я ж …
Раптом назустріч виходить Гіпоталямус з намазаними помадою губами і розмахує у них перед носом якоюсь каструлею.
Гіпоталямус (бадьорим жіночим голосом): Мальчішкі ! А нє желаєтє лі астральных блінчіков?! У нас в ассортімєнтє …
Пікша у прижку вибиває однією ногою каструлю, а другою б"є в кадик. Безладно махаючи руками, Гіпоталямус падає.
Пікша(обурено плює на трупа): Бєсчєстный падонок. (біжить доганяти Задою, який вже почав розбиратися з Фондом)
Задоя (легенько пхає Фонда в пах зеленим кедом): Так шо ти там вякал про нас, гандон?А?!
Фонд перелякано пускає носом пузирі.
Задоя (міняє тему розмови): Кстаті, ти знаєш , как по-французскі "гандон"?
Фонд: Гандон з сиром.
Задоя : Шо? Умний виіскался? А как по-французскі "гандон з сиром"?
Фонд: Нэ пойняв !…
Задоя : Я шо, разговаріваю з акцентом ?
Фонд: Нэ пойняв !
Задоя : Еще раз скажешь "нэ пойняв", і я заставлю тебя праглатіть собственные зубы !!!
Фонд: Нэ пой…
Задоя (висмикує з рук Фонда гітару): Эта шо за гітара ? "Сєрєбряная сєміструнка"? Ручной работы ?
Фонд: Угу…
Задоя : В жопу сємістрункі !!! (Розмахується і наотмаш б'є Фонда гітарою по щелепі. Золотим бісером розлітаються по коридору його зуби)

Через 5 хвилин. Кімната 52. Задоя заштовхує тіло Фонда під Пікшину кровать. Заходить Пікша і хвилину дивиться на Задою, який вже втретє намагається запхнути неслухняну руку із зажатими у ній золотими зубами.
Задоя : Тьфу, чьйорт !
Пікша: Ты шо дєлаєш ?!
Задоя : Да вот же, спрятать нада !
Пікша (починає нервувати): Нєт ! Я тєбя спрашіваю, шо ты дєлаєшь?! Кагда ты сюда захаділ, ты відєл таблічку на двєрі "Склад абдрыставшіхся мьйортвых Фондов"?! А ?
Задоя : Так я ж это…
Пікша: Атвєчай, відєл ілі нєт ?!!
Задоя (тихо): Нєт…
Пікша: Ты і нє мог её там відєть, мать твою, патаму шо её там нєт !!!
Задоя (раздражаясь): Паслушай, паслушай, ат"єдь ат мєня, а то я начінаю расстраіватца. Ты прасіл мєня заткнуть єму глотку, і я заткнул. Может тваі мєтоды затыканія глоткі отлічаются от моіх, так мнє пофіг. А єслі нє знаєш, куда Фонда дєть, позвоні Цвіндычам, у ніх мясо уже давно кончілось.
(виходить із кімнати, обурено хлопая дверрю)

Завіса.

ДІЯ ДЕСЯТА:

Кімната59. На двері висить використаний презерватив, символізуючий веселий нрав та незакомплексованість Цяточки та Фореста. З-за двері чутно балаканину мешканців кімнати.
Форест (псевдожіночим голосом): Цяточка, ні балуй. Дурашка, я же занят. Вот паучусь - тогда і … (видає душероздираючий вопль) А-а-а-а!
З кімнати гордою похіддю виходить Цяточка у лікарському халаті, забрісканому кров"ю, і , імітуючи Данко, тримає над головою Форестову нирку. Він намагається підпалити її сірниками, але нирка не хоче запалюватись. І навіть навпаки - з неї капають каплі сечі. Роздратований Цяточка жбурляє нирку по коридору і влучає в Шурикову потилицю. Шурик падає і повзе до своєї кімнати.
Цяточка: Тантра, нафіг! (задоволено витирає руки об халат)
П"яна Лукашка, побачивши знепритомнілого Шурика, збуджено підбігає до нього і , піднявши одну його ногу, вишукує очима "палавые прізнакі". Потім разочаровано плює, кидає ногу і іде по коридору, щось бурмочачи. Дійшовши до Цяточки, хватає його за груди.
Лукашка (внушитєльним голосом): Єслі до вечера нє організуєш дєвочек - будет большая беда!
Цяточка: Вас понял, Лукерия Тімофєєвна.
Тут на поверсі з"являється Піночет, помічає Шуріка. Із словами: "Апять намусарілі!", плює на підлогу.
Цяточка (до Лукашки): Щас всьо арганізуєм, в лучшем відє (плотоядно посміхається). Шоб я сыром срал!!!
Лукашка червоніє, дістає із карману стакан самогонки і залпом її випиває. Побачивши Піночета із криком: "Какая феміна!", підбігає до неї і хватає за жопу. Піночет кричить і падає в обморок.

В цей же час. Кімната 52. Пікша та Кіся розгадують кросворда.
Пікша: Кісіч, а ты нє знаєш, шо вот ето такоє? Дєсять по вертікалі. "Полий прєдмєт конічєской формы, края которого соєдінєны толстой проволокой, используємый прі ручной транспортіровкє жідкостей і сыпучіх матєріалов". Пять букв. Пєрвая "в".
Кіся: Ти шо дурак? Вєдро, конєшно.
Пікша (піджавши губи, записує): Блін, аткуда ти знаєшь, сволочь засекреченная?
Вєжліво постучав, заходіт Ангеліна Хєрувімовна, адєтая в потрьопанноє франчо, гундося в свой хобот.
Льоша: Sergei! Des enfants en bas- age. C'est la mon reve.
Кіся: Et dire que.
Льоша: Pourriez-vous ieur faire part de votre experience?
Кіся: Bien entendu. Tout peut arriver.
У кімнату вривається група санітарів, бо у Льоши лопнули носові судини від жорсткого прононсу. Не дивлячись на його протести: "I thay nofing impotent!", виносять його в коридор.
Пікша встає, виходить з кімнати, і бурмоче під ніс ідучи по коридору.
Пікша: Шо за общага? Умніков пасабіралі! Ілі я шота в дєтствє упустіл? Ілі мєня? Ну, пачєму, пачєму я такой глупий? Может, ето патаму шо я толстий?! У Кісі нада спрасіть. Навєрно поетому я і такой закомплєксований - патаму ша нєопрятний. Всьо правільно (кусає нігті) - надо заніматься спортом і бросіть куріть. Точна, всьо! Рєшіл!
Іде у хол і дзвонить по телефону. На підвіконні, готуючись до сну, стелять газети парочка бєздомних клєрков.
Пікша (в трубку): Надя, я рєшіл - завтра брасаю куріть і занімаюсь спортом!
Надя: Так ти ж нє куріш…
Пікша (до себе): Блін, точно. (до Наді) А ти аткуда знаєш? Блін, поразводілось умних нафіг (кидає трубку). Шоб мнє сыром срать!
На задньому плані чути голос Лукашки: "Какая феміна", і голос Піночєта:"А-а-а!!!". Роздається важкий удар об підлогу. Парочка клєрків підривається з підвіконня і починають збирати чемодани.
Акакій Акакієвіч Дімагєн: Пайдьом атсюда! І тут нєвазможна заснуть.
Пікша (повертається до кімнати, падає на ліжко, втупившись лицем у подушку і шепоче): Ну, как, как можна быть такім человєком? І аткуда такой виродок мог вилупітца? Хотя, вобще-то я же сам і віноват (ривком спригує с кроваті). Вєдь я патаму і толстий, шо труслівий. А нєопрятность моя - от врождьонной жестокості (з огидою дивиться на себе в дзеркало). Вот был бы пунктуальним - нє был бы такім отвратітєльним! (чутні схлипування)
Раптом чути якийсь шум назовні. Пікша витирає соплі та відкриває двері. Бачить Задою біля дверей Маріни.
Задоя: Маріна, аткрой!
Маріна: Хто там?
Задоя: Это я (п"яно ікаєт) - Зандрей Андоя. То есть, это…Задей Андроя. Тфу, блін, этот, как єво…(здивовано чеше ніс)
Маріна: Валі отсюда, андроид долбаный. Проспісь, а потом пріході. Чєстныє дєвушкі андроидов нє пускают (насмєшліво пукаєт)
Задоя (крєпко схватівшись за ручку двєрі з розмаху б"є лобом у цифру 51, щасліво улыбаясь): А я хачу знать…(морда расплывается в паскудной улыбке) чем занімаются честные дєвушкі. Хє-хє
Лукашка (проходячи мимо): Шо ты тоже? Панятна…

Кімната72. У вишиваній сорочці та червоних шароварах залітає Дмитрик, розмахуючи косою.
Дмитрик: Шо, сплюндрували Шуріка, падлюки?!
Цяточка: Дмітрій, остєпєнітєсь! Ви знаєтє, шо морально-вольове виховання також спирається на психологію волі і характеру, темперамент і здібності?!
У двері просовуються голови Пікши та Лукашки.
Пікша: І аткуда ти ето знаєш? Сука…
Лукашка: Да! Аткуда? (дістає стакан самогонки і залпом його випиває)
Дмитрик (знервовано чеше волохаті груди): А я зараз перепердолю тебе навпіл оцією косою - от тобі і все морально-вольове виховання!
Цяточка: Панятнєнько! В Англію б зараз… (жіночим голосом) Там такіє сімпатічныє мальчікі … біфітєри називаються.
Дмитрик: Экой гондурас! Тьху! (плює, виходить з кімнати)
Цяточка (вдогонку): Дмітрій, ви в свойом умє? Шоб я век сыром срал!
В коридорі лунає "Какая фєміна!". Чути плач Піночєта.

Завіса.

ДІЯ ОДИНАДЦЯТА:

Вокзальная. Льошина квартира. На софе сидит Пикша и пощипывает струны своего банджо, фальцетом напевая незатейливую мелодию. В комнату заходят Кися и Леша.
Кися (продолжая диалог): … А завалить мамонта очень просто. Я сам проделывал это не раз и результат превосходил все мои ожидания.
Леша (услышав Пикшины завывания): Осторожно! Тут мантра…(немного подумав, смущенно поправился) То-есть тантра, нафиг…
Кися: Эй! Ты меня слушаешь, громила? (подпрыгивает, хватает Лешу за подбородок и поворачивает его голову к себе) Я говорю, сначала прямой правый по губе, шобы раздразнить эту тварь, лоу-кик по опорной ноге, а потом уже мочишь эту свинюку сапожищами в живот, пока она не усрется…
Пикша (замечает вошедших): О, Кися, а я как раз думал о тебе!
Кися: Так ты ж мой прельстивый и любовный друг-г-х.
Леша: Да! Вы все маи прельстивые и любовные друзья. Особенно Задоя. Я возрадовался.
Кися: Кстати, если к вам в 6 утра входит человек, адетый как чучело и ведет себя, будто он космонавт, о это - Задоя.
Вдруг начинает звонить будильник
Пикша (начинает нащипывать на банджо фокстрот): О! Шесть часов уже…
Раздается звонок в дверь. Кто-то нервно дергает за ручку, а потом нервно выбивает дверь.
Кися: … или пьяная Задоя, шо намного хуже чем обычная.
В комнату входит чучело, одетое как космонавт
Пикша: О! А это шо за чупа-чупс?
Кися: Та ты зашибись!
Леша: Я возрадовался!
Чучело: Это ж запросто не просто! Это ж, блин, есть такое!!! (лезет обниматься)
Леша (отпихивая его): Извини, Андрейка, для тебя ж лучше…(бубнит под нос) Светки давно не видел, а тут еще этот фильм пасматрел…(густо краснеет)
Задоя: Да я бы откакал сперва…
Пикша: Шо, пакакетничать захотел, сука? (берет пару аккордов)
Кися (протягивает Задое распечатку устава "Daewoo Motor"): Срать нужно в соответствии с уставом!!!
Задоя (нерешительно берет распечатку): Да я просто…
Кися: И шпагу не забудьте… (протягивает шпагу)
Задоя (растерянно): Не моя…
Кися: Как? Вы пришли без шпаги?
Задоя (замечает, что у всех сбоку висят шпаги): Так я ж это… (смущенно берет шпагу и удаляется в туалет под осуждающие взгляды Леши и Пикши)
Пикша (бьет по струнам и поет зычным басом): О-о-о-о, зеленоглазое такси-и-и-и!!!
Леша: Мне прельстиво и любовно!
Некорое время Пикша поет, а Леша танцует вприсядку. Возвращается Задоя, путаясь в шпаге и поправляя неизвестно откуда взявшиеся эполеты и пилотку.
Леша: Великий и прославленный труд завершился умело и мудро!
Задоя (не обращая внимания на его слова): Блин, пацаны, шо вчера было! Прихожу я домой…
Изображение начинает расплываться и таять. На его месте возникает Задоевская хата. Посреди хаты нервно ходит Задоя в пальто и зеленых кедах. За его спиной на стеневисит плакат "Задоя - норма жизни и нечеловеческая концентрация юмора". В углу на табуретке, закинув ногу на ногу, сидит кот, в лихо сдвинутой на затылок шапке "ушанке", и с сигареткой в руке.
Задоя (фальцетом): Кто обосцал мою морковь?!
(к зрителю): Сейчас прольется чья-то кровь!
Кот (попыхивая сигареткой): Да не сцал я на нее, начальник! (к зрителю) Куклачев долбаный выискался!
Задоя: А я требую!
Кот: А ты не требуй!
Задоя: А я хочу знать, кто обсцикает мою морковь в мое отсутствие!!!
Кот: А на тебе, выкуси! (показывает Задое здоровенную дулю)
Задоя: Это как же понимать?
Кот: Это как дулю понимай, рахит!

Завіса.

ФИНАЛЬНАЯ СЦЕНА:

Кися и Дима сидят за столом, на котором лежит шахматная доска. Нахмурив лоб, Дима смотрит на шахматы. Напротив, развалившись на стуле, сидит Кися.
Кися: Да все, ты продул. Кончай медитировать.
Дима: (задумчиво вертя в руке пешкой, представляющей собой миниатюрную копию Цяточки) Да просто ты играл белыми! Пянятна? (замечает на пластмассовом медхалате пешки пятно крови, достает носовой платок и начинает соскабливать пятно) Хотя, если честно, этот твой гамбит - (смотрит на листик с записанными ходами) Цят-ноль-четыре-ка (Цят-о-ч-ка) - был очень даже неплох.
Кися: Просто ты неправильно использовал ладью. Эти фронтальные проходы причиняли много шума, но толку от них никакого. Так-то (меланхолично щелкает пальцем по Лукашкиной фигурке, та слетает с доски). Хотя ферзей ты оперировал умело. Я так и не смог ее заблокировать - только коня потерял.
Дима: Кстати, в шо ты его вымазал? По запаху - блевотина. Почисть его!
Кися: (внимательно присмотревшись) От, блин, - опять старая история (плюнув на пластмасовую фигуру Задои, вытирает его носовым платком).

Завіса.